ДЕМИДІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

Головач Надія Данилівна

Надія Данилівна Головач народилась в старовинному , гірському місті Свердловську. Дитинство і юність проходили на мальовничих берегах Стиру, що знаходяться у селі Вербень Рівненської області. На даний час проживає в смт.Демидівка.Закінчила Рівненський кооперативний технікум. Працює в торгівлі. Любить поезію. Пише в дні натхнення. Друкується в місцевій і обласній періодиці.

Говорили мені

Говорили мені: ’’ Ти така молода.
Схаменись і покинь цю науку.’’
А мене омивала живая вода,
І хтось міцно тримав мою руку.
Говорили мені: ’’ Світ красивий такий
І дороги багаті, широкі’’.
А у серці моїм чути голос другий,
Що давав мені мир і спокій.
Говорили мені: ’’Буде важко тобі
Йти по тернах то вниз, то вгору’’.
А мені усміхались небеса голубі,
Дух Святий укріпляв в цюю пору.
Говорили мені: ’’ Відречуться тебе
Твої друзі, батьки і діти’’,
Та втішало мене Боже слово святе,
А душа розквітала, мов квіти.
Умовляли мене їхні бідні серця:
’’Тебе стрінуть і бурі, і злива’’.
Але чула я шепіт свого Творця
І від цього була вже щаслива.

Для тебе

Для Тебе народилася на світ.
Для Тебе хочу це життя прожити.
У серці берегти Твій заповіт,
Тебе любити і Тобі служити.
І тішить серце світле майбуття,
Тобою подароване спасіння.
Ти є Дорога, Правда і Життя.
Ти є любов і світле Воскресіння.

Роки

О, роки- шалені коні,
Куди так спішити вам?
Ви любі моїм безсонню,
Ви милі моїм думкам.
О, роки- струмки бурхливі,
Спиніться хоча б на час.
Скажіть, ви були щасливі,
Коли я любила вас?
О, роки- вітри безжальні,
Спочили б хоча на мить.
Не будьте такі печальні,
Допоки любов горить.

Знову осінь!

Знову осінь, о, знову осінь,
Жовтим листям надії розносить.
Я шепчу- зупинися, досить.
А твій погляд- зустрічі просить.
Дні осінні, тепло і муки
Вже нівчому тебе не винують.
Мої очі, уста і руки
Сині краплі дощів цілують.
Знову осінь.О, знову осінь.
Обриває надії тужливо.
Знову погляд твій зустрічі просить.
А зустрітися- неможливо.

Село

Це було так давно, давно,
Наблукавшись поміж містами
Повернулася в своє село
Позасіяне пшеницями.
Колосилось село восени,
Навесні потопало в квіті.
Не вини, мене не вини
Найщасливішу в цьому світі.