ДЕМИДІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

Горбата Людмила Петрівна

Проживає в с.Вербень Демидівського району.
Народилася в с.Вербень 1981 року.
Закінчила Харківський бухгалтерський технікум.
Хоббі - вишивка, вирощування квітів, вірші.

Друкувалась в молодіжній сторінці "Ти не один" районної газети "Вісник Демидівщини", брала участь в районних конкурсах, концертах. Приймала участь в районному фестивалі "Таланти твої, Демидівщино". На даний час є керівником гуртка "Народознавство" та керівником підліткового клубу "Юність".

Віра в життя

Шалений ритм шаленого життя.
Як швидко він летить у майбуття,
Догнати я його не в змозі
І кожен день я мучусь у тривозі

Важкий тягар на душу ліг мою,
Прощення кожен день у Бога я молю,
Благаю, зглянься наді мною,
Наповни душу добротою.

А серце - віри дай вжиття
В скрутну хвилину сили для буття
Навчи мене прожити так мій вік
Не дай відчути часу лік

О - Ангеле-хранителю, де ти
Спустись до мене; долю сповісти,
Чи довго вберігатимеш мене
Лиха година, може обмине

Настане світлий день мого життя
І я повірю в майбуття,
А серце оживе й заб'ється знов,
В душі народиться любов

Що посієш - те і пожнеш

Що засієш, те і вродить,
Що навчиш, те проросте
Так ведеться у народі,
Засіваєш не пусте

Що ми нині з вами маєм
Горе біль і гіркоту
А ми ж цього не бажаєм,
Ниву ж кожен не пусту

Є в нашій праці любов і добро
Що пророста нескоро.
Радість і смуток несе нам воно,
Але зроста чудово

І ніхто у нас не зможе
Відібрать прекрасні сходи,
Бо посіяли ми вчасно
І добро все переможе.

Дороги днів В.Поліщука

Волинські села, пагірки, ліси,
Сріблястий Стир, килим лугів, лани,
Ростили серце й душу юнака,
Тягнулась до пера тверда рука

Дороги днів були тернисті
І люди, шлях поет пройшов крутий
Майнули дні дитинства пломенисті,
Залишився у серці біль тяжкий.

Юнацька кров шуміла в його жилах,
Юнацька сила блискала в очах,
Він славу, волю, честь здобував сміло
І правду за народ ніс у святих словах.

Він поліг, а хотілося так жити.
Щастя вічне для всіх він приніс.
Скільки встиг він за життя створити
Хай та жертва не буде за гріх

Весна моїх надій

Весна - пробудження природи,
Весна - пробудження життя,
Вона несе не тільки води
Казковий плин у майбуття.

Підсніжники в гаю розквітли
Защебетіла дітвора;
І весело струмочки бігли
Фіалка ніжно зацвіла

Пташки ожили, заспівали,
Веселу пісню завели
І дні, що безнадійно так минали,
Наповнюватись щастям почали.

Весна кохання час, і час розлуки,
В душі печаль зникає на завжди
Спливають день за днем пекельні муки
Тривожні ночі неспокійні сни.

Мати-берегиня

Мати - Берегиня сонце і весна
Затишок і спокій у сім'ї вона,
Захища дитинство наше золоте
Ми за те вклонімось низько їй за все;

Мамо моя рідна - сонце золоте
Я до тебе лину у думках завжди
Ніжно приголублю, серцем пригорнусь
За щасливе дитинство я тобі вклонюсь

Ніжна, ти порада є для нас завжди
І в біді, і в горі нас прикриєш ти
Ніжним, добрим серцем душу відведеш
Щиро посміхнешся, щастя принесеш

Безнадія

Безнадійно сподіватись треба,
Жити без надії на землі
Боже, всю печаль несу до тебе,
"Жити хочу, думи геть сумні"

А життя вирує і клекоче
І біжить, як річечка шумна
Люди, Настя жити хоче,
А їй доля випала важка

Байдуже цим людям до Настусі,
Бо у них є клопоти свої
Нудно і тужливо без матусі
Важкий тягар на душу ліг її

Сумно гляне у вікно дитина,
Люди, як мурашки, всі спішать
Накінець прийшла лиха година
Ой, як сильно ніженьки болять.

Вже забула дитячі забави,
Десь далеко палкі почуття,
Тільки мати ридає нестримно
Бо до ліжка прикуте дитя

Пахне ліками скромна палата,
Тут проходять найкращі літа,
А дума на печаль так багата,
Безнадійно минає життя.

Рушник матері

Народилась вічна краса і на світ,
Вишивала мати квітками рушник,
А зозуля накувала так багато літ,
Тільки біль у її серці не погас, не зник

Як веселку в небі синім я беру рушник
Десь почувся в небі журавлиний крик
Мовчки поцілую квіти дорогі,
Що дарують щастя у житті мені

Вирушу в дорогу, то візьму рушник
Щоб у моїм серці спогад не поник.
Він мені помалу нагадає знов
І в душі прокине глибоку любов

Рідна мова, рідне слово

Це матуся нас навчила
Рідним словом розмовлять
А бабуся нас навчила
Всі казки розповідать

Забриніла колискова
Заспівала тихо казка
То співа у мами мова
Неповторна ніжна ласка

Над стареньким верболозом
Вчаться пташечки співати
А мене навча матуся
Словом рідним розмовляти

Ось така проста наука
Але мова в нас чудова!
Звеселяє всіх хвилює
Мова наша світанкова.