ДЕМИДІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

Історія нашого краю

Демидівка – селище міського типу, центр однойменного району Рівненської області, розкинулось по обох берегах річки Речі, за 80 км від Рівного і за 35 км від залізничної станції Дубно.
Археологічні знахідки (кам”яні сокири, молотки) свідчать, що ці землі були заселені ще в добу бронзи. Знайдено також римські монети ІІ ст., збереглися залишки давньоруського городища
На околиці Демидівки залишилися сліди руїн старовинного замку, навколо якого було вирито рів, що заповнювався водою. Місцевість, де був замок, і тепер має назву “Замчисько”.
Найдавніша згадка про населений пункт належить до 1570 року. Тоді він називався Демидів. Так стверджує "Історія міст і сіл Української РСР" (Ровенська область). Разом з тим є ряд документів, які свідчать, що це поселення існувало значно раніше.
Вперше документально засвідчена місцевість, що дала назву майбутньому містечку Демидівка, згадується у "Записі волинського землянина Волчка Хрінницького про забезпечення на свєму маєтку Лопавши віна своїй дочці Марині і зятю Пашку Посягвецькому", здійсненому у Хрінниках 15 вересня 1472 року. У ньому, зокрема, вказується: "...а обрубь земленый тому именицу моему ... от Пропастищь до Демидова рову ...".
30 січня 1513 року датується " Підтверджувальна грамота короля Сигізмунда І Володимирській єпископії на землю Квасовську, з дозволом заснувати на ній містечко з магдебурзьким правом, а також на маєтність Лішню, став і десятину з міщан Володимирських за користування землею церковною". У цьому документі, зокрема, вказується, що польський король Казимир дозволив "на той земли Квасовской містечко садиты, и право немецкое тамь мети". Сигізмунд І у своїй грамоті підтверджує необхідність: "... людей волных у право немецкое на тую землю звати, и мистечко садити, и право немецкое тамъ мети...".
На давню єдність Демидівки та Лішні вказує і "Словник географічний Королівства Польського", у якому підкреслюється, що містечко Демидівка Дубенського повіту має й іншу маловживану назву - Лізшня.
Краєзнавчий словник професора О. Цинкаловського "Стара Волинь та Волинське Полісся" містить інформацію, що Лішня (в документах - Лєшня, Лєска) у 1570 році разом з Дублянами належало землянину Миколі Палуцькому.
Таким чином, ряд джерел вказують, що першою історичною згадкою про майбутнє містечко Демидов (сучасна Демидівка), якому польський король Сигізмунд І надав привілей на отримання права на тодішнє самоврядування, слід вважати 30 січня 1513 року. Підтверджувальна королівська грамота, враховуючи місцезнаходження у Квасовській землі поселення Лішні, стосується заснування містечка, що розташувалося поруч. Саме таким населеним пунктом і був Демидов. Назву містечко отримало від місцевості, де воно постало, що вперше згадується 15 вересня 1472 року. А 1570 рік - це згадка про поселення, яке існувало вже близько півсотні років.
На початку XVIII ст. Демидів був невеликим поселенням, яке належало кільком власникам. Разом з поселенням Лішнею у ньому 1629 року налічувався 21 дим.
Населення містечок і сіл вздовж річок Ікви та Стиру брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648-1654рр. Ще й зараз на полях між Демидівкою і Берестечком іноді знаходять зброю й особисті речі козаків.
Демидівка після “Вічного миру” 1686 року між Річчю Посполитою і Московським царством залишилась у складі Польщі. Протягом XVIII ст. на Правобережжі України часто вибухали селянські повстання проти польського поневолення, свавілля шляхти, в яких брало участь і населення Демидівки. Так, зокрема, відомо, що місцеві жителі підтримали повстанців у 1702 році. Зростала Демидівка дуже повільно. У 1775 році в ній налічувалось усього 43 будинки.
1795 року Демидівка увійшла до складу Росії. До 1860 року нею володіли поміщики Гарчинські, потім вона стала власністю казни.
У 1870 і 1873 рр. У Демидівці сталося дві великі пожежі, під час яких згоріло 76 будинків. Залишилося всього 53 будинки, де проживало 527 чоловік. Більшість погорільців не змогла відбудуватись і покинула селище.
Демидівка після пожеж відновлювалась повільно. На час перепису населення у 1897 році тут проживало 679 чоловік. Вона стала містечком. Частина мешканців займалася ремеслами. Окремі родини демидівців, розорившись, змушені були йти працювати на підприємства. В кінці XIX і на початку XX ст. відкрилося кілька невеликих підприємств – лісопильня і 4 мануфактури. В Демидівці тричі на рік збиралися великі ярмарки, тоді містечко оживало, ставало багатолюдним.
Революційні події 1905-1907 рр. у країні мали свій відгук і в Демидівці. Тут не раз відбувалися селянські заворушення, були випадки сутичок з поліцією, селяни нападали на будинок урядника. Не залякав їх і терор в роки реакції. Нова хвиля виступів прокотилася в 1908 році. Виступами селян Демидівки позначився і 1912 рік. Відбулися заворушення селян, незадоволених столипінською аграрною політикою. Власті і цього разу застосували силу. Понад 90 чоловік заарештували й кинули до дубенської в”язниці.
Низьким був і культурний рівень містечка. В Демидівці не було пошти, лікувальних та культурно-освітніх закладів. Лише у 1913 році відкрили однокласне училище, проте не всі діти мали можливість у ньому навчатися.
Дуже постраждала Демидівка під час Першої Світової війни. Протягом 1915 і 1916 рр. містечко кілька разів з боями переходило з рук в руки воюючих австро-угорської і російської армій. Це завдало Демидівці та її мешканцям великої шкоди й тяжких втрат.
В 1917-1920 рр. Демидівка, як і вся Україна, була ареною класової боротьби, боротьби різних політичних сил та військового протистояння.
Після підписання Ризького миру урядами більшовицької Росії і Польщі в 1921 році Волинь відійшла до Польщі. На 30 вересня 1921 року в Демидівці налічувалося 190 будинків, проживало 1283 чоловіка. Населення містечка складалося з українців, росіян, поляків, німців та євреїв. За соціальним складом основну масу мешканців становили малоземельні й безземельні селяни, ремісники й дрібні торговці. Серед ремісників були шевці, кравці, ковалі та ін. З промислових підприємств тут діяли чотири млини, дві олійниці, кілька ремісничих майстерень. В руках власників цих підприємств була і майже вся місцева торгівля.
За часів польської адміністрації Демидівка в господарському і культурному відношенні майже не розвивалась, населення містечка зазнавало соціальних та національних утисків.
Після возз”єднання в 1939 році західноукраїнських земель з Радянською Україною та утворенням районів у тодішній Ровенській області, Демидівка стала районним центром і була віднесена до категорії сіл. В краї розпочались соціалістичні перетворення.
Друга Світова війна завдала Демидівці важких втрат. Вже 24 червня 1941 року вона була окупована гітлерівськими військами. За період окупації гітлерівці розстріляли в Демидівці близько тисячі чоловік, спалили 120 житлових будинків, розграбували та вивезли до Німеччини чимало різних цінностей і майна. 17 березня 1944 року Демидівка була звільнена від німецьких окупантів частинами 1-го Українського фронту.
У післявоєнний період Демидівка розвивалась на засадах соціалістичної економіки, комплексно, відповідно до свого статусу районного центру аграрного регіону Радянської України.
У 1959 році Демидівка була віднесена до категорії селищ міського типу.
Наприкінці 1962 року Демидівський район було розформовано, а Демидівка увійшла до складу Млинівського району.
Сучасний герб і прапор Демидівки було схвалено рішенням виконкому селищної ради 9 жовтня 1996 року та перезатверджено селищною радою 12 грудня 1996 року (автор проектів - Ю. Терлецький).
Герб: у зеленому полі та відділеній зубчастій червоній главі щита - золотий колос; щит увінчує срібна міська корона.
Прапор: квадратне полотнище, що складається з двох горизонтальних, розділених зубчастим січенням смуг - верхньої червоної (шириною в 1/3 сторони прапора) та нижньої зеленої, у центрі на всю висоту прапора - жовтий (золотий) колос.
Зелене зубчасте поле символізує легенду про давній замок та багаті ліси, що оточують селище. Червоний колір уособлює боротьбу демидівців проти загарбників за незалежність рідної землі, золотий колос - сільське господарство як основний вид діяльності місцевих жителів.
В 1996 році було відновлено Демидівський район Рівненської області. Селище міського типу Демидівка знову стало районним центром.